Статьи‎ > ‎

Як оформити регрес?

Цивільно-правові відносини в нашій державі мають деяку специфіку, яка полягає в тому, що особа, яка завдала шкоди не завжди буде нести відповідальність по зобов’язаннях, оскільки договором, законом чи іншим нормативно-правовим актом передбачено, що таку відповідальність несе інша особа. В таких випадках особі, яка несла тягар відповідальності стає в пригоді інститут цивільного права - регрес. 
Відповідно до ст. 1191 ЦК України під регресом або ще як його іменують правом зворотної вимоги необхідно розуміти те, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Простіше кажучи це вимога кредитора (особа, котра сплатила за винуватця) до боржника (особа, яка  спричинила шкоду) про повернення сплаченого через його вину відшкодування потерпілому. Розмір регресної вимоги не може перевищувати розмір відшкодування, яке вже сплачене. 
Для того, щоб стало всім зрозуміло що таке регрес наведемо декілька випадків при настанні яких можливе застосування регресу:
фізична чи юридична особа відшкодовує шкоду завдану особою, пов’язаною з ними трудовими відносини;
держава відшкодовує шкоду завдану державним органом чи посадовою особою;
держава відшкодовує шкоду, завдану особі внаслідок вчинення відносно неї злочину;
батьки (усиновлювачі), опікуни та піклувальники відшкодовують шкоду завдану їхніми малолітніми, неповнолітніми дітьми.
При регресних відносинах наявні дві сторони, які іменуються: регредієнт – кредитор та регресант – боржник.
Як правило, регресна вимога знаходить своє втілення у позовній заяві, яка пред’являється до регресанта за всіма правилами передбаченими ЦПК України. 
Так, відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншої особи, наділена правом зворотної вимоги (регресу) до винної особи. 
Якщо шкоду завдала особа, яка працевлаштована під час виконання трудових обов’язків незалежно від того як працює посезонно, тимчасово або ж постійно роботодавець зобов’язаний нести відповідальність із відшкодування цієї шкоди. 
Що стосується батьків та їх відповідальності за завдання шкоди дітьми, а у відповідних випадках - учбових, виховних або лікувальних закладів, то вона застосовується на загальних підставах. Цікавим є той факт, що до батьків (усиновителів) або опікунів застосовується положення про майнову відповідальність лише за випадків, коли така шкода, заподіяна неповнолітньою особою, у зв’язку  нездійснення за дитиною контролю, не виконання належного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; виховні, лікувальні та учбові заклади майнову відповідальність за шкоду несуть лише тоді, якщо виникла вона через неналежний контроль за неповнолітніми в час перебування дітей в таких закладах. 
Звертаємо увагу, що якщо шкоду завдано особою у віці від 15 до 18 років, тобто неповнолітньою особою, то така шкода відшкодовується самим винуватцем. У випадку відсутності у неї доходу або ж майна, якого було б достатньо для відшкодування завданої шкоди, цей обов'язок лягає на плечі батьків (усиновителів) або піклувальників, якщо в їхніх діях простежується винна поведінка, яка стала наслідком виникнення такої шкоди. Цей їх обов'язок припиняється при досягненні заподіювачем повноліття або появи в нього майна чи заробітку, достатніх для відшкодування шкоди.
У випадку завдання шкоди здоров'ю, життю, або майну особи через те, що в конструкції або рецептурі товару або ж у результаті проведення робіт, відшкодування проводиться тим, ким вона завдана (продавець, виробник, виконавець), незалежно від того, чи перебували ці особи між собою в договірних відносинах. Якщо винуватці доведуть що шкода виникла внаслідок недотримання потерпілим правил користування товаром або його зберігання, вони звільняються від відповідальності.
 У солідарному порядку особа, котра виконала дії з відшкодування шкоди, за яку передбачена відповідальність, має на підставі ст.175 ЦК право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину
 Строк позовної давності для пред’явлення регресної вимоги складає три роки, з моменту виконання зобов'язання із відшкодування шкоди.
За детальною інформацією та попереднім записом на консультацію звертайтесь за телефоном:  096-94-86-225, 050-70-77-993.
Будемо раді Вам допомогти!


Comments