Статьи‎ > ‎

Яка різниця між неповним та скороченим робочим часом?

Яка різниця між неповним та скороченим робочим часом?

 

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку.

На період карантину підприємства практикують запровадження неповного робочого дня. Проте виникають труднощі із трактуванням понять неповного та скороченого робочого часу.

Взагалі робочий час за тривалістю можна відокремити на :

нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;

неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, аніж встановлено нормативно — правовими актами;

скорочений. Час протягом якого працівників повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.

Поняття «скорочений робочий час» та «неповний робочий час» відрізняються за своєю суттю.

Скорочений робочий час встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;

2) для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які

працюють в період канікул) — 24 години на тиждень;

3) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень;

4) для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) — скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Варто зазначити, що за згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Також оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь – яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Запровадження неповного робочого часу відповідно до статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження

потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці. Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

В разі підготовки працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він повинен вказати:

1) вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень)

2) режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи)

3) період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.

Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) — встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні — як за повний робочий день.

Тож для найбільш ефективного захисту ваших порушених трудових прав, радимо звернутись до адвоката, який підкаже як краще вчинити в конкретній ситуації, які документи потрібно зібрати та підготує правову позицію по справі. Для цього необхідно зателефонувати до Адвокатського об’єднання «Захист» і наші адвокати нададуть вам кваліфіковану правову допомогу.

За більш детальною інформацією та попереднім записом на консультацію, звертайтесь за телефоном:  094 945-31-39, 050 800-09-77, 050 631-07-12. 

Будемо раді Вам допомогти!

 

Comments