Статьи‎ > ‎

Зміни трудового законодавства України у зв’язку з карантином


17 березня 2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX (набрав чинності 17 березня 2020 року), яким внесено зміни до статті 84 «Відпустки без збереження заробітної плати» Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відпустка без збереження може надаватися протягом усього періоду карантину і не включається у загальний 15-денний строк, передбачений законодавством.

Згідно п. п. 1 п. 2 Розділу  ІІ Закону № 530, роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

Роботодавцем може змінюватися режим роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб. Інформація про такі зміни повинна доводитися до відома населення з використанням веб-сайтів та інших комунікаційних засобів.

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням  коронавірусної хвороби (COVID-2019)» № 540-IX, який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Даним законодавчим актом було внесено зміни до КЗпП України.

Відтепер згідно статті 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтю 24 КЗпП «Укладення трудового договору» доповнено пунктом 61, в якому додана можливість укладення трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Відповідно до положень статті 60 КЗпП гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Зазвичай гнучкий режим робочого часу не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Дистанційна робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Відповідно до статті 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 «Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів» цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тож для найбільш ефективного захисту ваших порушених трудових прав, радимо звернутись до адвоката, який підкаже як краще вчинити в конкретній ситуації, які документи потрібно зібрати та підготує правову позицію по справі. Для цього необхідно зателефонувати до Адвокатського об’єднання «Захист» і наші адвокати нададуть вам кваліфіковану правову допомогу.

За більш детальною інформацією та попереднім записом на консультацію, звертайтесь за телефоном:  094 945-31-39, 050 800-09-77, 050 631-07-12.

Будемо раді Вам допомогти!

Comments